On January 17, 2026. Our dear friend Sergei Milevskiy's young son Artem Milevskiy tragically and suddenly passed away in his apartment in Hagen, Germany. He was born on July 25th 2006 in Ukraine and left in 2025 to study and work in Germany to help provide for his parents. He was a hardworking and intelligent young man who always kept a bright and radiant appearance everywhere he went. He always had a curious nature about him and loved to ask insightful questions. He will be dearly missed. His parents are deeply affected by their loss, please donate if you can. The funds will go directly to supporting them as they navigate through this difficult path. His body will be cremated and transported back to his home country of Ukraine where they will have a funeral.
Below is a translated statement by his parents.
We have a wonderful son, Milevsky Artem, who was born on July 25, 2006. This lively, cheerful, thoughtful, creative, and unconventional young man left this life on January 17, 2026, in the city of Hagen, Germany.
He was principled, always defended his opinions, and tried to succeed in studying computer engineering. He was very good with languages. We, his parents, perceived him as a friend and a partner. He gave us so much warmth, such a desire to live and create, which is rare. We cannot remember a single disagreement.
He was an excellent swimmer and trained in the gym whenever he had the opportunity. For us, Tema is 19 and a half years of joy and laughter.
I cannot remember anyone who remained indifferent to him: he helped others, assembled technology, gave sensible advice, and made fairly balanced decisions. But on that tragic Friday, January 17, he was gone. I remember all the conversations, jokes, and intonations. His voice gave confidence and calm.
We ask God that his soul be at peace. May he enter Heaven. And we will remember him as Artemchik, Temka, Artem, Artemonchik.
ORIGINAL TEXT
У нас був прекрасний син — Мілевський Артем, народжений 25 липня 2006 року.
17 січня 2026 року, в місті Гаген (Німеччина), він покинув цей світ.
Він був живим, веселим, задумливим, креативним, нестандартним хлопцем. Принциповий, завжди відстоював свою думку, прагнув успіху у вивченні комп’ютерної інженерії, легко опановував мови. Для нас, батьків, він був не просто сином — він був другом, партнером, людиною, з якою можна було говорити на рівних.
Він дарував нам стільки тепла, стільки бажання жити й творити, що це було по-справжньому рідкісним даром. Ми не можемо згадати жодної серйозної незгоди — лише взаємну повагу, довіру й любов.
Артем чудово плавав, за можливості займався в тренажерному залі. Для нас Тьома — це 19 з половиною років радості, сміху й щастя.
Ми не пам’ятаємо жодної людини, яку б він залишив байдужою. Він допомагав іншим, збирав техніку, давав слушні поради, ухвалював зважені рішення. У той трагічний день, у п’ятницю 17 січня, його не стало… Але ми пам’ятаємо всі розмови, жарти, інтонації. Його голос дарував упевненість і спокій.
Ми просимо Бога про спокій його душі. Нехай він потрапить до Раю.
А ми будемо пам’ятати його нашим Артемчиком, Тьомкою, Артемом, Артемончиком
У нас был прекрасный сын — Милевский Артём, родившийся 25 июля 2006 года.
17 января 2026 года, в городе Гаген (Германия), он покинул этот мир.
Он был живым, весёлым, задумчивым, креативным, нестандартным парнем. Принципиальный, всегда отстаивал своё мнение, стремился к успеху в изучении компьютерной инженерии, легко осваивал языки. Для нас, родителей, он был не просто сыном — он был другом, партнёром, человеком, с которым можно было говорить на равных.
Он дарил нам столько тепла, столько желания жить и творить, что это было по-настоящему редким даром. Мы не можем вспомнить ни одного серьёзного разногласия — только взаимное уважение, доверие и любовь.
Артём прекрасно плавал, по мере возможности занимался в тренажёрном зале. Для нас Тёма — это 19 с половиной лет радости, смеха и счастья.
Не помним ни одного человека, которого он оставлял бы равнодушным. Он помогал другим, собирал технику, давал дельные советы, принимал взвешенные решения. В тот трагический день, пятницу 17 января, его не стало… Но мы помним все разговоры, шутки, интонации. Его голос давал уверенность и спокойствие.
Мы просим Бога о покое его души. Пусть он попадёт в Рай.
А мы будем помнить его нашим Артёмчиком, Темкой, Артёмом, Артёмончиком.

